 |
 |
Ќароджений ≥з " риком"
≈кспрес≥он≥зм, ¤к в≥домо, народивс¤ в Ќ≥меччин≥ на початку минулого стол≥тт¤. ¬ ”крањн≥ в≥н ви¤вив себе разом з авангардизмом ¤к апологетика м≥ськоњ культури, в≥ра в те, що УстаруФ культуру та мораль можна знищити, а натом≥сть побудувати нове прогресивне, в≥льне житт¤. ƒруга св≥това в≥йна породила екзистенц≥ал≥зм Ч св≥тосприйн¤тт¤, посл≥довниками ¤кого були —артр, амю. ≈кзистенц≥ал≥сти розпов≥дали про пр≥рву, що прол¤гла м≥ж людиною ≥ сусп≥льством, людиною ≥ Ѕогом, про безк≥нечну самотн≥сть загубленоњ у ¬сесв≥т≥ ≥стоти, ¤ка не може порозум≥тис¤ нав≥ть ≥з такими самими, ¤к вона, через недосконал≥сть мови. Ѕо надто важко передати нюанси своњх в≥дчутт≥в, а ¤кщо хтось ≥ спроможетьс¤ на такий поетично експрес≥он≥стський вибух, то ≥нший сприйме це м≥рою своњх можливостей Ч покрутить пальцем б≥л¤ скрон≥ чи, у найкращому раз≥, зрозум≥Ї мовц¤, залежно в≥д свого особистого досв≥ду. ќсь так≥ ф≥лософськ≥ напр¤мки формують поетику самобутнього театру ћихайла ћельника У рикФ. ¬ажко пов≥рити, що людина може бути разом ген≥альним актором, режисером, сценаристом, оформлювати власноруч сцену, добирати музику й готувати костюми дл¤ своњх ролей. ќкр≥м того, У рикФ Ч театр одного актора, монотеатр, причому пТЇси ћельник ставить складн≥. ¬арто згадати хоча б монод≥йство за У“арасом ЅульбоюФ √огол¤ чи сценар≥й дл¤ одного актора за твором ѕатрика «юск≥нда УѕарфумерФ! ÷≥ твори становл¤ть основу репертуару ћихайла ћельника, разом з≥ спектаклем У¬орота до –аюФ за пов≥стю ™ж≥ јндж≥Ївського, виставою УЋол≥таФ за однойменним романом Ќабокова, виставою УMollisФ за пов≥стю ƒостоЇвського У ротка¤Ф. ј ц≥Їњ весни ћельник гастролював у “еатр≥ на Ћ≥вому берез≥ з виставою У√р≥хФ за мотивами твор≥в оцюбинського. ¬истави ћельника, нав≥ть ¤кщо ти психолог≥чно готовий до того, що це буде Узриванн¤ налиплоњ корости байдужост≥Ф, щоразу шокують, уражають у саме серце, так що спочатку дивишс¤ на персонаж нажахано й водночас в≥дчужено, але пот≥м в≥дбуваЇтьс¤ “ањнство, ≥ ти психолог≥чно зростаЇшс¤ з персонажем, переживаЇш ≥з ним його пад≥нн¤ чи втрату, горе, а пот≥мЕ не можеш стримати очищувальних сл≥з. Ќедарма ћихайло ћельник виходить п≥сл¤ кожноњ вистави до гл¤дач≥в, щобЕ под¤кувати њм за сп≥впереживанн¤, за щир≥сть. ’оча, думаю, суть не ст≥льки у гл¤дачев≥, ¤к у великому талантов≥ пана ћихайла, у його вм≥нн≥, розкрити, вразити, зачепити потаЇмне. ƒо 15-р≥чч¤ театру У рикФ ћельник ≥з друз¤ми й однодумц¤ми випустив книгу У¬аш крикФ, у ¤к≥й з≥брано вит¤ги ≥з книги в≥дгук≥в. нига, ¤ка маЇ, на задум ћельника, показати його гл¤дача Ч Уун≥кального ≥ чутливогоФ, Удостатньо осв≥ченого, щоб сприймати ц≥ вистави на р≥вн≥Ф, Ч стала, насамперед, св≥дченн¤м сили акторсько-режисерсько-сценаристського таланту ћихайла ћельника. ≤ хоч би ¤кою була спокуса процитувати котрийсь ≥з вислов≥в, ¤ не робитиму цього, бо слова осв≥дченн¤, ¤к ≥ сльози, Ч своЇр≥дна ≥нтимн≥сть, а ≥нтимн≥сть полюбл¤Ї камерн≥сть, п≥втемр¤ву й розум≥нн¤ того, що тебе сприймають невикривлено. ќтже, трохи про виставу У√р≥хФ. Ќа сцен≥ повно старих газет, пануЇ в≥дчутт¤ занедбаност≥, його посилюЇ ≥ старе опудало. —амотньо бреде людина, ¤ка живе у см≥тт≥, живитьс¤ недоњдками, не маЇ певного м≥сц¤ мешканн¤. Ћюдина говорить про те, що в цьому св≥т≥ вижити надто важко, що дл¤ цього потр≥бне ¤кесь особливе вм≥нн¤, бо ось вона Ч н≥би н≥чого лихого не зробила, на в≥дм≥ну в≥д того, кого вп≥знаЇ в опудал≥. ј гл¤дач≥ розум≥ють, що йдетьс¤ про крим≥нал, про тих, хто Увм≥в крутитис¤Ф, про колишн≥х комсомольсько-комун≥стичних холуњв, одним словом, про тих, кому нин≥ добре живетьс¤ в пограбован≥й ”крањн≥. ≤ раптом людина згадуЇ про св≥й √р≥х, ≥ гл¤дач жахаЇтьс¤, бо ви¤вл¤Їтьс¤, що цей гр≥х Ч безм≥рно важкий, такий, що його не пробачать н≥ Ѕог, н≥ людиЕ ≤ ми переносимос¤ в той час, коли в Ћюдини була родина Ч стара мати, дружина, д≥ти ≥Е в≥чн≥ злидн≥. Ѕабц¤ спала на п≥длоз≥, бо п≥ч була дл¤ маленьких д≥тей, ≥ хоча стареньк≥й не так багато м≥сц¤ належало, проте вс≥м вона заважала. ≤ просила баба смерт≥, а та все не йшла. —пливало житт¤ старенькоњ, наче намистинки в химерн≥й споруд≥ на сцен≥ Ч своЇр≥дному символ≥ ¬сесв≥ту: красивому, байдужому, фатал≥стичномуЕ чи милостивому, але дл¤ вс≥х однаковому, а тому може здатис¤, що байдужому. якось уноч≥ попросила мати свого сина, що бивс¤ з б≥дн≥стю, мов отигорошок з≥ «м≥Їм: У—ину, поможи мен≥ вмертиФЕ Ѕо то наче й не гр≥х, коли зробиш усе, щоб бабус¤ менше мучилас¤, а ¤к вона просить, то й погот≥в не гр≥х, а що люди скажуть, не треба думати, бо люди завжди так≥ Ч ¤к тоб≥ важко, то жоден не допоможе, а засуд¤ть ≥ так, бо вдача в них такаЕ Ѕ≥дн≥сть тиснула,мати прос¤ть, та й дружина радить прислухатис¤, ≥ д≥ти рад≥ють: бабу в л≥с повезуть, а ¤к ховатимуть, то мама коржик≥в напече, св¤щеник сп≥ватимеЕ Ќе хот≥в чолов≥к, але ¤кось сталос¤, що пов≥з мат≥р узимку в л≥с, бо там холодно, а ск≥льки т≥й баб≥ треба, щоб у кращий св≥т в≥д≥йтиЕ ≤ раптом Ч мов морозом обдаЇ Ч ти розум≥Їш, що сталос¤ непоправне, що не можнабуло цього робити, хочетьс¤ назад Ч ¤к, кажуть,хочетьс¤ самогубцев≥ тод≥, коли в≥н уже вистрибнув ≥з в≥кна. ” книз≥ У¬аш крикФ Ї монолог ћихайла ћельника Уѕро житт¤ та своЇ м≥сце в ньомуФ. УЕћен≥ здаЇтьс¤, творч≥сть передбачаЇ необх≥дн≥сть в≥дкритт¤. Ќе самов≥дкритт¤, ¤к часто думають, а саме в≥дкритт¤ дл¤ людей такого, що до тебе було ще њм нев≥домо, Ч пише ћихайло ћельник. Ч ¬ кожн≥й людин≥ Ч м≥льйони струн. ¬ одних вони грають, а в ≥нших вже трохи ослаблен≥, а може й Ч роз≥рван≥Е якщо в мене Ї сили та вм≥нн¤ УзачепитиФ ц≥ струни Ч це ≥ Ї мо¤ акторська та режисерська, життЇва задача на кожен деньФ. ” ц≥й же книз≥ вм≥щено живописн≥ роботи батька ћихайла ћельника Ч ¬асил¤ јндр≥йовича. ƒо в≥йни ¬асиль јндр≥йович був скрипалем ≥ виготовл¤в чудов≥ скрипки, а з в≥йни прийшов ≥з цурпалками зам≥сть рук, глухий, без ока (у нього в руках м≥на роз≥рвалас¤). ¬≥н мав родину, д≥тей; написав близько двох тис¤ч картин. ≤ ще варто додати, що в ƒн≥пропетровську У рикФ, вистави ¤кого виключно украњномовн≥, неспод≥вано став чинником украњн≥зац≥њ Ч ген≥ально просто показавши, що сучасне украњнське мистецтво с¤гаЇ св≥тових зразк≥в. ћ≥ж ≥ншим, допомога держави цьому театров≥ (принаймн≥ на час написанн¤ статт≥) м≥н≥мальна. ћихайла ћельника нагороджено орденом ”крањнськоњ православноњ церкви —в¤того –≥вноапостольного ¬еликого кн¤з¤ ¬олодимира ≤≤≤ ступен¤, в≥н Ї першим лауреатом ћ≥жнародноњ прем≥њ ≥мен≥ Ћес¤ урбаса. Ќе втратьте нагоди вдв≥дати У рикФ, бо вс≥ слова не варт≥ в≥дчутт≥в л¤лечки, ¤ка набуваЇ крил. јнастас≥¤ Ѕогуславська |
